Volodymyr Romaniak http://vromaniak.com Do what you like and like what you do Sun, 27 Dec 2015 20:25:48 +0000 uk hourly 1 https://wordpress.org/?v=4.4.10 Місто посланих людей http://vromaniak.com/%d0%bc%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be-%d0%bf%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%85-%d0%bb%d1%8e%d0%b4%d0%b5%d0%b9/ http://vromaniak.com/%d0%bc%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be-%d0%bf%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%85-%d0%bb%d1%8e%d0%b4%d0%b5%d0%b9/#comments Thu, 11 Jun 2015 17:03:50 +0000 http://vromaniak.com/?p=95 82Ju__ByYvY

Я відчув що мене хтось потягнув за ногу, і одразу прокинувся. На мене дивився наш водій автобусу і пробував мені щось сказати.

«Чандже бс..чандже бс.. !» – сказав він і пішов. Я глянув на нього, обернувся назад, побачив що чувак німець ззаду мене також нічого не зрозумів, та й ліг собі дальше дрімати. Коли через кілька хвилин водій підійшов знову, і повторив свою інформацію, я знову не зрозумів, але точно знав що стосується вона саме мене. Підійшов його дружбан, і повторив ше раз. «Ааа…чендж бас. Так би зразу і сказав. Тоха, підйом.» На годиннику була десь 4 ночі, падав дощ, ми були незрозуміло де, і пересідали з одного в автобусу в інший.
Коли я прокинувся, то всі люди вже майже вийшли з автобусу. Хюе зустрів нас дощем і туманом, тобто погода повністю відповідала назві міста.Ми, ще сонні, вийшли на автобусній станції, яка дуже нагадувала автобусну станцію в місті районного значення в Україні, одразу попали під навалу місцевих бізнесменів, кожен з яких хотів затягнути нас в свій готель/хостел/гестхаус.
Як правило, я одразу кажу всім що в мене вже є заброньований готель, і мені нічого не потрібно, бо розумію що погоджуватися на такі пропозиції це те саме, що брати таксі зі залізничного вокзалу до оперного театру за 100 грн. Але цього разу вирішили спробувати. В результаті отрмали затишний номер зі швидким інтернетом, і сніданком за 6$ з людини.
Попередньо я списався з Орестом Зубом (http://openmind.com.ua/), з яким ми ,5 років тому, разом подорожували Індією, і домовився про зустріч. Орест, на той момент, вже кілька тижнів перебував у В’єтнамі зі своєю дружиною Мартою, у рамках їхньої кількамісячної весільної подорожі.
[youtube https://www.youtube.com/watch?v=0w4005SOhSw?rel=0]
Дощ в колишній столиці В’єтнаму (Хюе був столицею до 40 років ХХ ст.) не переставав падати. Ми вирішили не їхати в гробниці, які знаходяться за 10-15 км від міста. Вирішили оглянути іншу місцеву пам’ятку – місцеву Цитадель і Королівський Палац.

По дорозі туди мене чуть не збив місцевий “гонщик Спідді”
[youtube https://www.youtube.com/watch?v=daqYf3QqSq4?rel=0]

Прапор на цитаделі видно здалека

2hSSvhHpEgE

Ми оглядали цитадель і Королівський Палац, точніше те що від них залишилося після В’єтнамської війни. Нікому до розвалин не було діла поки ЮНЕСКО не взявся за справу, і не почав реставрацію. В 1993 році комплекс пам’яток Хюе було внесено до Списку всесвітньої культурної спадщини вищезгаданої організації.

MVgAbU3RGmQПринцеса Тошик вирішила заховатися

UF0tWelaVj4

8nUZcZVhyLgКоролівський театр

kfG1G-BKpzQ

Здається, я знаю куди потрапляють всі золоті рибки, яких злили в унітаз


Кожного дня я записував щоденні витрати, від шоколадки, до квитків на літак.

Хюе:
●готель – 6 $ з людини
●кава -1.25$
●обід – 6$
● квитки в Заборонене місто – 4$
● сендвіч і пиво – 3$
● вечеря – 4$
● цукерки – 2$

Пісумовуючи наш візит до Хюе, мушу сказати, що місто не вразило. Можливо далася взнаки погода + ми не побачили всіх цікавих місць. Тим не менше я його точно запам’ятаю хоча б через :

  • його назву
  • те що я купив там зарядку до ноута елктроніки (свою я забув в Гуанчжоу),об’їздивши, мабуть, всі місцеві магазини
  • приємну зустріч з львівськими друзями

Повечерявши з Орестом і Мартою на місцевому нічному ринку, ми домовилися пересікнутися в Камбоджі через кілька тижнів. Ми з Тохою пішли відсипатися, бо наступного дня нас чекав переїзд до мальовничого Хой Аню, але це вже зовсім інша історія

]]>
http://vromaniak.com/%d0%bc%d1%96%d1%81%d1%82%d0%be-%d0%bf%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%85-%d0%bb%d1%8e%d0%b4%d0%b5%d0%b9/feed/ 1
Хочеш мати гарний день – вирушай у Халонг Бей http://vromaniak.com/%d1%85%d0%be%d1%87%d0%b5%d1%88-%d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%b8-%d0%b3%d0%b0%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d1%8c-%d0%b2%d0%b8%d1%80%d1%83%d1%88%d0%b0%d0%b9-%d1%83-%d1%85%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%bd/ Wed, 06 May 2015 12:00:43 +0000 http://vromaniak.com/?p=60 O06X8D2mxEA.jpg111

Коли я готувався до подорожі В’єтнамом, багато хто розказував мені про мальовничу бухту в містечку Халонг. Оглянувши Ханой, ми з Антоном вирішили що мусимо її відвідати, і продовжити нашу подорож на південь. Ми замовили тур прямо з нашого хостелу (практично у кожному хостелі/готелі/ гестхаусі ви можете замовити різноманітні тури, квитки на автобус,літак, поїзд, і причому, ціна, знову ж таки залежить від вашого вміння торгуватися).

Автобус підбирає вас прямо біля готелю .Це дуже зручно, коли у вас не так багато часу, щоб їздити від одної автобусої станції до іншої, і від одного агенства до іншого.

Той транспорт що за нами приїхав важко назвати «камфортбл бас», бо то було шось типу маршрутки Львів-Червоноград, але в’єтнамського зразка. Я не знав як мені так скрутитися, щоб ті коліна кудись вмістити, і в результаті заснув, щоб не відволікатися на такі дрібниці як комфорт.

Ми приїхали до порту відправлення, і побачена погода, чесно кажучи, не вселяла великих надій. Було якось сірувато, і трохи туманно.  Наш капітан дав команду підніматися на борт нашого судна. Стіл на 6 осіб вже було накрито, то ми під рибу і всякі інші закуски почали спілкуватися з літньою парою з Канади. Таке відчуття було ніби до когось на день народження прийшов.

Спочатку ми приплили до маленького острова, з комплексом печер. В самих печерах наш гід розказував про то як їх вперше виявили, коли це сталося, і всяку подібну інформацію, яку я не запам’ятав. Паралельно,  він пояснював як називається та чи інша печера, за , ніби то, схожістю з різними тваринами. Хм..не знаю, я там ніде форми дракона, мавпи та іншої живності не побачив.

Ви бачите тут щось схоже на дракона, мавпу, чи тигра ?

DSC_7093

Взагалі, самі печери досить розпіарені, окультурені, зі різнокольоровим світлом. Не відчувається нічого екзотичного.
Після того, у нас була можливість піднятися на невеличкий панорамний майданчик, звідки відкривається симпатичний вид.MNPs0g-GVeA

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=7oVbbUTtBvE?rel=0&w=750&h=422]

Капітан знову дав команду піднятися на борт, і ми з вітерцем почали нарізати морські милі.

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=4kKRfJfxcgg?rel=0&w=750&h=422]

gfV55CVvOHskYCBxCPfzyc6Y81Wg4A4C4

Зупинилися на отакій от плаваючій платформі, де всі бажаючі могли за додаткову плату поплавати на байдарках. Як ділилися, пізніше, враженнями всі ті хто це попробував – нічого особливого. Далеко не запливеш, всі просто кружляли навколо скал, біля місця де їх чекав наш фрегат. Я тим часом, оглянувся навколо, як живуть місцеві. Діти безтурботно бігають, дурачаться, дорослі ловлять рибу у солом’яних капелюхах. Всі виглядають щасливими, всі задоволені.

w3Dg4HgmPLMЯ з місцевими гопніками

G0985503

Як сказав мені пізніше мій французький друг, який також мандрував цими краями, нам повезло з погодою, бо коли він був, то практично нічого не було видно.На жаль, мені не вийшло пострибати з човна у воду, як я планував. Було досить прохолодно, і ніхто не купався.

Також є можливість взяти 2-ох або 3-ох дневний тур по Халонг Бей, з вечірками на човні. Як ділилися враженнями інші подорожуючі, це досить весело, але у нас з Тохою, на жаль, на таке не було часу )

По закінченню нашого туру, ми просто як в фільмах блокбастерах, застрибнули на скутери, і місцеві чуваки, відвезли нас під вокзал, де тільки на нас двох, чекала невеличка маршрутка, якою ми мали доїхати до іншого маленького містечка, на якому мали сісти на сплячий автобус (sleeper bus) був точно наш день, бо вже через кілька годин після Халонг Бей, ми вмостилися на верхній полці нашого сплячого автобусу, де і дрихли аж до Xye . Але це вже зовсім інша історія.

[youtube https://www.youtube.com/watch?v=d9mSAp07L1Y?rel=0&w=750&h=422]

]]>
Як я ганяв по столиці В’єтнаму на мопеді та смакував пиво з жабами http://vromaniak.com/%d1%8f%d0%ba-%d1%8f-%d0%b3%d0%b0%d0%bd%d1%8f%d0%b2-%d0%bf%d0%be-%d1%81%d1%82%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%86%d1%96-%d0%b2%d1%94%d1%82%d0%bd%d0%b0%d0%bc%d1%83-%d0%bd%d0%b0-%d0%bc%d0%be%d0%bf%d0%b5%d0%b4/ http://vromaniak.com/%d1%8f%d0%ba-%d1%8f-%d0%b3%d0%b0%d0%bd%d1%8f%d0%b2-%d0%bf%d0%be-%d1%81%d1%82%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%86%d1%96-%d0%b2%d1%94%d1%82%d0%bd%d0%b0%d0%bc%d1%83-%d0%bd%d0%b0-%d0%bc%d0%be%d0%bf%d0%b5%d0%b4/#comments Sat, 11 Apr 2015 16:01:42 +0000 http://vromaniak.com/?p=12

DSC_6924

Ми прилетіли з Антоном в Ханой ранковим рейсом з Гуанчжоу. Сам політ зайняв менше години. Ми трошки поблукали аеропортом у пошуках транспорту до центру міста, і в результаті вирішили взяти звичайний публічний автобус.

Є кілька варіантів як добратися з аеропорту в центральну частину міста :

1) Таксі

2) Мікроавтобус (одразу при виході з терміналу)

3) Публічний автобус (щоб скористатися цим видом транспорту, вам спочатку необхідно на безкоштовному шатл басі доїхати в інший термінал аеропорту, в якому знаходиться автобусна станція)

Ми одразу вирішили що зупинемося у самому серці Ханою – Old Quarter. Щоб відчути колоритний ритм міста, рекомендую оселитися саме там.

DSC_6924

DSC_7056

DSC_6928

Зразу стає зрозуміло який транспорт в країні найпопулярніший серед населення

DSC_6931

Перше що кидається в очі, це звичайно трафік. Такої кількості мопедів, мотоциклів та інших двоколісних видів транспорту, я ще не бачив за все своє життя у жодній з країн (*список країн в яких я побував). На вузеньких дорогах столиці панує хаос, з повним ігнором правил дорожнього руху. Таке враження що водії просто керуються лише своєю інтуїцією, тому вам дуже важко спрогнозувати куди в наступий момент поверне той чи інший мопед. І це все супроводжується постійним сигналенням, в і без того, повному шуму, місті. Ми вирішили що було б круто спробувати мото-таксі в такому місті як Ханой.

Пересуватися столицею ви можете за допомогою таксі, мото-таксі, тук-туками.Рекомендую брати зелені таксі, вони з лічильниками. Ціни приємно дивують. Переважно послуги таксі обходяться 2-3$, мото-таксі – 0.5-1.5 $, залежно від відстані і вашого вміння торгуватися.

Я не заздрю місцевим електрикам

DSC_6961

Зазвичай, в моїх подорожах, я користуюся путівником Lonely Planet при пошуках житла, але в Ханої, з пошуком ночлігу у вас не виникне жодних проблем. Чисто випадково ми натрапили на 5 поверховий хостел зі своїм нічним клубом, двома барами, столами для настільного тенісу і більярдом, на центральній вулиці OldQuarterHanoi Rocks Hostel.

Вид з хостелу

DSC_6944

В перший день перебування в Ханої, ми вирішили окунутися у місцевий колорит, провівши його виключно в Old Quarter. Обійшли весь квартал,з його численними ресторанами, барами, і магазинчиками, маневруючи між скутерами. Іноземці просто сидять по закладах харчування і насолоджуються найдешевшим пивом в світі (нарівні з Україною ) і спостерігають за життям столиці.
       Після півторарічного перебування в Китаї, китайська їжа мені вже добряче надоїла,от я і вирішив повністю присвятити себе в’єтнамській кухні. Забігаючи наперед, мушу сказати, я не пожалів про це.  Нарешті випала можливість попробувати жабу. 

Окреме місце в пості займає нічне життя столиці. На вулицях старої частини міста життя просто шалене. Якщо в день, вулички переповнені скутерами, мопедами, тук-туками та іншим транспортом, то вночі Old Quarter стає пішохідним, і перетворюється на ринок під відкритим небом, на якому ви можете купити все – від одягу і шмаття, до всяких дрібничок і сувенірів. Причому це все відбувається буквально за 15 хв. Продавці швиденько складають палатки, як на Краківському базарі, і вулиці заповнюються туристами.

На наступний день ми вирішили максимально доторкнутися до культурної та історичної сторони столиці.

Ми вирушили до Мавзолею Хо Ши Міна, з подальшим відвіданням музею, присвяченому йому. В двох словах, Хо Ши Мін – це в’єтнамський революціонер, 1-ий президент Демократичної Республіки В’єтнам,державний діяч і просто колишній лідер країни(символ сучасного В’єтнаму). Щоб ви зрозуміли як в’єтнамці ставляться до нього, достатньо сказати що він зображений на лицьовому боці усіх  банкнот, і в його честь назане найбільше місто В’єтнаму. До речі, його іменем названа Київська спеціалізована школа № 251.

Кому, цікаво дізнатися більше про цю визначну особистість ХХ століття, можете почитати тут

Сам музей чогось надзвичайного з себе не представляє, але признаюся, про Хо Ши Міна до приїзду у В’єтнам  я не знав взагалі нічого, то хоча б для загального розвитку туди варто заглянути.

Одразу ж за музеєм знаходиться мавзолей великого лідера. Нам вдалося застати зміну варти.Хлопаки в біленьких, щойно попрасованих костюмчиках марширували на 5 з + .

DSC_7034

Коли Тоха хотів сів на асфальт щоб сфоткатися на фоні мавзолею, білий костюмчик, йому шось крикнув на в’єтнамській, шо явно не означало «Почекай, на мене, я тоже хочу бути в кадрі», Тоха швидко підірвався, і вже продовжив робити селфі стоячи. Отаке от, правило. Сидячи – но но.

Наступною зупинкою, у нашому дні знайомлення з історією та культурою В’єтнаму, був Vietnam Military History Museum. Кілька залів з експонатами, починаючи від давніх років, і закінчуючи воєнною технікою США з часів В’єтнамської війни.

Але якщо вам цікавий період, саме , американсько-в’єтнамської війни, то вам дорога у Хо Ши Мінь, в War Remnants Museum, але це вже зовсім інша розповідь.DSC_6947

]]>
http://vromaniak.com/%d1%8f%d0%ba-%d1%8f-%d0%b3%d0%b0%d0%bd%d1%8f%d0%b2-%d0%bf%d0%be-%d1%81%d1%82%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%86%d1%96-%d0%b2%d1%94%d1%82%d0%bd%d0%b0%d0%bc%d1%83-%d0%bd%d0%b0-%d0%bc%d0%be%d0%bf%d0%b5%d0%b4/feed/ 2