Як я ганяв по столиці В’єтнаму на мопеді та смакував пиво з жабами

DSC_6924

Ми прилетіли з Антоном в Ханой ранковим рейсом з Гуанчжоу. Сам політ зайняв менше години. Ми трошки поблукали аеропортом у пошуках транспорту до центру міста, і в результаті вирішили взяти звичайний публічний автобус.

Є кілька варіантів як добратися з аеропорту в центральну частину міста :

1) Таксі

2) Мікроавтобус (одразу при виході з терміналу)

3) Публічний автобус (щоб скористатися цим видом транспорту, вам спочатку необхідно на безкоштовному шатл басі доїхати в інший термінал аеропорту, в якому знаходиться автобусна станція)

Ми одразу вирішили що зупинемося у самому серці Ханою – Old Quarter. Щоб відчути колоритний ритм міста, рекомендую оселитися саме там.

DSC_6924

DSC_7056

DSC_6928

Зразу стає зрозуміло який транспорт в країні найпопулярніший серед населення

DSC_6931

Перше що кидається в очі, це звичайно трафік. Такої кількості мопедів, мотоциклів та інших двоколісних видів транспорту, я ще не бачив за все своє життя у жодній з країн (*список країн в яких я побував). На вузеньких дорогах столиці панує хаос, з повним ігнором правил дорожнього руху. Таке враження що водії просто керуються лише своєю інтуїцією, тому вам дуже важко спрогнозувати куди в наступий момент поверне той чи інший мопед. І це все супроводжується постійним сигналенням, в і без того, повному шуму, місті. Ми вирішили що було б круто спробувати мото-таксі в такому місті як Ханой.

Пересуватися столицею ви можете за допомогою таксі, мото-таксі, тук-туками.Рекомендую брати зелені таксі, вони з лічильниками. Ціни приємно дивують. Переважно послуги таксі обходяться 2-3$, мото-таксі – 0.5-1.5 $, залежно від відстані і вашого вміння торгуватися.

Я не заздрю місцевим електрикам

DSC_6961

Зазвичай, в моїх подорожах, я користуюся путівником Lonely Planet при пошуках житла, але в Ханої, з пошуком ночлігу у вас не виникне жодних проблем. Чисто випадково ми натрапили на 5 поверховий хостел зі своїм нічним клубом, двома барами, столами для настільного тенісу і більярдом, на центральній вулиці OldQuarterHanoi Rocks Hostel.

Вид з хостелу

DSC_6944

В перший день перебування в Ханої, ми вирішили окунутися у місцевий колорит, провівши його виключно в Old Quarter. Обійшли весь квартал,з його численними ресторанами, барами, і магазинчиками, маневруючи між скутерами. Іноземці просто сидять по закладах харчування і насолоджуються найдешевшим пивом в світі (нарівні з Україною ) і спостерігають за життям столиці.
       Після півторарічного перебування в Китаї, китайська їжа мені вже добряче надоїла,от я і вирішив повністю присвятити себе в’єтнамській кухні. Забігаючи наперед, мушу сказати, я не пожалів про це.  Нарешті випала можливість попробувати жабу. 

Окреме місце в пості займає нічне життя столиці. На вулицях старої частини міста життя просто шалене. Якщо в день, вулички переповнені скутерами, мопедами, тук-туками та іншим транспортом, то вночі Old Quarter стає пішохідним, і перетворюється на ринок під відкритим небом, на якому ви можете купити все – від одягу і шмаття, до всяких дрібничок і сувенірів. Причому це все відбувається буквально за 15 хв. Продавці швиденько складають палатки, як на Краківському базарі, і вулиці заповнюються туристами.

На наступний день ми вирішили максимально доторкнутися до культурної та історичної сторони столиці.

Ми вирушили до Мавзолею Хо Ши Міна, з подальшим відвіданням музею, присвяченому йому. В двох словах, Хо Ши Мін – це в’єтнамський революціонер, 1-ий президент Демократичної Республіки В’єтнам,державний діяч і просто колишній лідер країни(символ сучасного В’єтнаму). Щоб ви зрозуміли як в’єтнамці ставляться до нього, достатньо сказати що він зображений на лицьовому боці усіх  банкнот, і в його честь назане найбільше місто В’єтнаму. До речі, його іменем названа Київська спеціалізована школа № 251.

Кому, цікаво дізнатися більше про цю визначну особистість ХХ століття, можете почитати тут

Сам музей чогось надзвичайного з себе не представляє, але признаюся, про Хо Ши Міна до приїзду у В’єтнам  я не знав взагалі нічого, то хоча б для загального розвитку туди варто заглянути.

Одразу ж за музеєм знаходиться мавзолей великого лідера. Нам вдалося застати зміну варти.Хлопаки в біленьких, щойно попрасованих костюмчиках марширували на 5 з + .

DSC_7034

Коли Тоха хотів сів на асфальт щоб сфоткатися на фоні мавзолею, білий костюмчик, йому шось крикнув на в’єтнамській, шо явно не означало «Почекай, на мене, я тоже хочу бути в кадрі», Тоха швидко підірвався, і вже продовжив робити селфі стоячи. Отаке от, правило. Сидячи – но но.

Наступною зупинкою, у нашому дні знайомлення з історією та культурою В’єтнаму, був Vietnam Military History Museum. Кілька залів з експонатами, починаючи від давніх років, і закінчуючи воєнною технікою США з часів В’єтнамської війни.

Але якщо вам цікавий період, саме , американсько-в’єтнамської війни, то вам дорога у Хо Ши Мінь, в War Remnants Museum, але це вже зовсім інша розповідь.DSC_6947

2 thoughts on “Як я ганяв по столиці В’єтнаму на мопеді та смакував пиво з жабами

Comments are closed.