Місто посланих людей

82Ju__ByYvY

Я відчув що мене хтось потягнув за ногу, і одразу прокинувся. На мене дивився наш водій автобусу і пробував мені щось сказати.

«Чандже бс..чандже бс.. !» – сказав він і пішов. Я глянув на нього, обернувся назад, побачив що чувак німець ззаду мене також нічого не зрозумів, та й ліг собі дальше дрімати. Коли через кілька хвилин водій підійшов знову, і повторив свою інформацію, я знову не зрозумів, але точно знав що стосується вона саме мене. Підійшов його дружбан, і повторив ше раз. «Ааа…чендж бас. Так би зразу і сказав. Тоха, підйом.» На годиннику була десь 4 ночі, падав дощ, ми були незрозуміло де, і пересідали з одного в автобусу в інший.
Коли я прокинувся, то всі люди вже майже вийшли з автобусу. Хюе зустрів нас дощем і туманом, тобто погода повністю відповідала назві міста.Ми, ще сонні, вийшли на автобусній станції, яка дуже нагадувала автобусну станцію в місті районного значення в Україні, одразу попали під навалу місцевих бізнесменів, кожен з яких хотів затягнути нас в свій готель/хостел/гестхаус.
Як правило, я одразу кажу всім що в мене вже є заброньований готель, і мені нічого не потрібно, бо розумію що погоджуватися на такі пропозиції це те саме, що брати таксі зі залізничного вокзалу до оперного театру за 100 грн. Але цього разу вирішили спробувати. В результаті отрмали затишний номер зі швидким інтернетом, і сніданком за 6$ з людини.
Попередньо я списався з Орестом Зубом (http://openmind.com.ua/), з яким ми ,5 років тому, разом подорожували Індією, і домовився про зустріч. Орест, на той момент, вже кілька тижнів перебував у В’єтнамі зі своєю дружиною Мартою, у рамках їхньої кількамісячної весільної подорожі.
[youtube https://www.youtube.com/watch?v=0w4005SOhSw?rel=0]
Дощ в колишній столиці В’єтнаму (Хюе був столицею до 40 років ХХ ст.) не переставав падати. Ми вирішили не їхати в гробниці, які знаходяться за 10-15 км від міста. Вирішили оглянути іншу місцеву пам’ятку – місцеву Цитадель і Королівський Палац.

По дорозі туди мене чуть не збив місцевий “гонщик Спідді”
[youtube https://www.youtube.com/watch?v=daqYf3QqSq4?rel=0]

Прапор на цитаделі видно здалека

2hSSvhHpEgE

Ми оглядали цитадель і Королівський Палац, точніше те що від них залишилося після В’єтнамської війни. Нікому до розвалин не було діла поки ЮНЕСКО не взявся за справу, і не почав реставрацію. В 1993 році комплекс пам’яток Хюе було внесено до Списку всесвітньої культурної спадщини вищезгаданої організації.

MVgAbU3RGmQПринцеса Тошик вирішила заховатися

UF0tWelaVj4

8nUZcZVhyLgКоролівський театр

kfG1G-BKpzQ

Здається, я знаю куди потрапляють всі золоті рибки, яких злили в унітаз


Кожного дня я записував щоденні витрати, від шоколадки, до квитків на літак.

Хюе:
●готель – 6 $ з людини
●кава -1.25$
●обід – 6$
● квитки в Заборонене місто – 4$
● сендвіч і пиво – 3$
● вечеря – 4$
● цукерки – 2$

Пісумовуючи наш візит до Хюе, мушу сказати, що місто не вразило. Можливо далася взнаки погода + ми не побачили всіх цікавих місць. Тим не менше я його точно запам’ятаю хоча б через :

  • його назву
  • те що я купив там зарядку до ноута елктроніки (свою я забув в Гуанчжоу),об’їздивши, мабуть, всі місцеві магазини
  • приємну зустріч з львівськими друзями

Повечерявши з Орестом і Мартою на місцевому нічному ринку, ми домовилися пересікнутися в Камбоджі через кілька тижнів. Ми з Тохою пішли відсипатися, бо наступного дня нас чекав переїзд до мальовничого Хой Аню, але це вже зовсім інша історія

1 Thought.

Comments are closed.